nadeshiko
Сыграем в Вильгельма Телля?
Я тут задолжала, так что два стиха сразу
Мені здається, що живу не я,
а інший хтось живе за мене в світі
в моїй подобі.
Ні очей, ні вух,
ні рук, ні ніг, ні рота. Очужілий
в своєму тілі. І, кавалок болю,
і, самозамкнений, у тьмущій тьмі завис.
Ти, народившись, виголів лишень,
а не приріс до тіла. Не дійшов
своєї плоті. Тільки перехожий
межисвітів, ворушишся на споді
чужого існування.
Сто ночей
попереду і сто ночей позаду,
а межи ними — лялечка німа:
розпечена, аж біла з самоболю,
як цятка пекла, лаконічний крик
усесвіту, маленький шротик сонця,
зчужілий і заблуканий у тілі.
Ти ждеш іще народження для себе,
а смерть ввійшла у тебе вже давно.


И в самый последний день хочу поделиться любимейшим его стихом
Вмирас пізно чоловік,
а родиться дочасно,
тому й на світі жити звик,
як раб і рабовласник.
Він като-жертва, жертво-кат
страждає і богує,
іде вперед, немов назад,
як душу гнів руйнує.
О світе світе світе мій,
їй-бо, ніяк не звикну:
невже твій син — то тільки злий,
а добрий — то каліка?
А все немудре. Доживу
віка, докалічію,
допоки жили не зірву
чи не зламаю шиї.


Всю неделю здесь появлялись стихи моего любимейшего поэта - Василя Стуса. Жил он в том же городе, что и я, в Киеве.Был подвергнут репрессиям и умер в тюрьме, но не в том суть. Я не очень люблю поэзию, меня она редко цепляет, но этому человеку это удалось. На самом деле я патриот, но патриот не страны, а культуры. Мне хочется, чтобы как можно больше людей знало, что в моей стране писали не только унылые рассказы о крепостном праве, юмористические енеиды и околоюбовную и патриотическую чушь. Пожалуйста, если вам интересно обращайтесь, я разъясню смысл каждой строки, поскольку знаю, что украинский, несмотря на родственность, понимают далеко не все. Литература моей страны порой бывает до невозможного прекрасна и это я хочу донести до всего мира!
Єднаймося!